У небі місяць зоряний
Невже не хочеться спати?
Там поле мінами зоране,
Страждають в окопах солдати.
А ворог все ближче,ближче:
Здається дивиться в очі,
Димить між них попелище,
Стріляють коли захочуть.
А наші Герої наказами,
В окопах сирих прив"язані,
Ніби м"ясо гарматне
І наглядач на варті:
"Не смійте стріляти!
Не жарти! Виконувати команди!"
А в грудях вогонь палає:
Чому ми тут помираєм?
Ми б землю давно звільнили:
Накази - кладуть в могили.
А ворог сміється радо,
І нерви лоскочуть гради,
А ми повинні мовчати,
Бо є наказ:"Не стріляти!"
Керують десь там - з Мінська,
Ще й ті, що не бачили війська,
Вертають старих комуністів,
Тут кров закипає злістю.
Звичайно, ми хочемо миру,
Вмираєм за землю і віру,
Як вас скажіть захищати,
І чий цей наказ: "Не стріляти?"
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884564
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.07.2020
автор: синяк