Пророкує зов хвиль мою втечу.
Сонце в пінний прибій заграє.
І заповнює ту порожнечу
Що з дитинства у кожного є.
Шепочи про шаленеє щастя
Шалопутно шебовсни в пісок,
До солоного з йодом причастя,
Залишається крихітний крок
Море тягнеться бризками вмити,
Затягти в шаленіючу суть,
І у піні своїй потопити.
З серця хвилі буденність зітруть.
Оксана Самохліб 2020р. @Кseni Bererkel
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883662
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2020
автор: Ksenia Samohleb