ЕЛЕГІЯ ЛІТА

В  полі  колоситься
жито-житяниця.
Говірливий  жайвір  в  небесах  завис.
Золотаві  хвилі
і  волошки  сині,
і  вродливі  далі  –  не  зівай,  дивись!

Ген  побіля  ставу
запашні  отави.
Довгокосі  верби  і  квітковий  гай.
П’є  медові  роси
сонцеграй  з  покосів.
Зманює  до  себе  веселковий  рай.

Прохолодний  дощик
ген  лісок  полоще.
Збіглись  над  рікою  табунцем  хмарки.
Вітерець  грайливо
пригорта  калину,
а  на  видноколі  –  чарівна  блакить.

Колоситься  жито.
Любо-мило  жити.
Покохати  щедро,  пориватись  в  лет.
Ще  не  пізно  жати,
радісно  співати.
Обіймаю  щемно  польовий  букет.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882984
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2020
автор: Олександр ПЕЧОРА