Липнева ніч намовила грозу
та й напустила спраглим нивам зливу.
А потім звично народилось диво –
рум’яний ранок ворушив росу,
веселкою вклонявся шанобливо.
Озвались владно промені в мені,
гойднулися та й підняли мій подив.
В ту мить, можливо, народився подвиг –
веселка згасла в когось на війні,
померк останній заповітний подих.
Плането-мати, зіронько жива,
хай буде вічною твоя орбіта,
щасливими народжуються діти,
допоки сонця – пахнуть небом квіти,
а в Україні славляться жнива!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882983
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2020
автор: Олександр ПЕЧОРА