Не треба дітям грати у війну.
Хіба на білім світі мало болі?
Це як лягти полежати в труну,
Не можна грати з смертю на приколі!
Як бачу в форму вдягнених дітей,
Мені геть мізки дригом вивертає!
Повно в житті відчинених дверей,
Життя цікаве , і воно триває!
Навіщо діток змалечку привчать
Когось, хоч жартома, але ж убити!
Збагни про що вони кричать й мовчать
Для них не гра це. Їм у цьому жити!
Не треба дітям грати у війну.
Нехай ідуть у парк в квача пограти.
Нехай летять, наздоженуть весну
Що йде за обрій вдягнена у шати.
Навіщо дітям звірськи ігри мать?
Вони не вовченята ікла мати,
Їх краще пригорнуть й поцілувать,
Як виростуть,той підуть у солдати.
Авжеж - добру потрібні кулаки!
Нехай у них стискаються долоні:
Військовими пишаються батьки,
Які країну бережуть в заслоні.
Запам'ятати, що оберігать:
Цю Україну, як в дитинстві мрії!
Свободу й совість понад все тримать,
Блакитне небо й лани золотії!
Оксана Самохліб @Kseni Berkeli 2020p.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882965
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2020
автор: Ksenia Samohleb