Коли я приїздила до бабусі й дідуся, то моє перебування там не обмежувалося лише гостюванням у них. Неподалік, жили в нас родичі і ми щодня їх навідували.
Там жила бабуся Груня, хоча бабуся вона моїй мамі, і мати дідуся Івана, але ми зверталися саме так. Вона була дуже низенького зросту, дуже повна, як колобочок та завжди усміхнена. На ній завжди був темного кольору фартух, який їй пасував до будь-якого одягу. Сиве волосся виглядало з під хустки зав’язаної під бороду і на зап’ястку маленької, але ніби надутої руки був мідний браслет, який бабся Горпина носила від тиску.
Бабусю Груню найчастіше можна було побачити на лавці біля колодязя, коли гомоніли з Бадрачкою та дідом Валахом, у дворі біля погреба на ослінчику - за якоюсь важливою сільською справою, у кухні – коли чистила картоплю, чи варила борщ, у кріслі біля телевізора – коли йшов її улюблений серіал, або у маленькій кімнатці біля печі – коли нездужала, то там відпочивала, а навкруги дуже тхнуло різними ліками.
Коли у родичів за столом збиралися гості, то бабуся Горпина завжди просила щоб ми з мамою вдвох поспівали, а вона слухала і по щоках текли сльози.
Крім бабусі Груні в цій хаті жив її син з невісткою, та внуки.
Дядьо Коля, (так я його називала, а насправді він мені дід, бо рідний брат мого дідуся) працював у колгоспі, їздив на автобусі і часто підкатув нас то по хліб, то до свого двору. Був він високого зросту, кремезний, завжди носив сорочку розстебнуту від коміра і закочені до ліктів рукава. Дома ми могли побачити лише вечірньої пори. Найцікавішою забавкою була музична скринька, яку дяді Колі хтось подарував. Стояла вона в залі, високо на шафі і мені щоразу хотілося її відкрити, щоб вкотре послухати «Полонез» Огінського.
Дружина дяді Колі – тіточка Надя, працювала бухгалтером то в Богданах то в сільській колгоспній конторі. Коли ми до них приходили, то вона обов’язково нам показувала нові вишиті рушники, наволочки чи серветки, які перезнімала у сільських майстринь.
Славік (мій двоюрідний дядьо і двоюрідний брат моєї мами) в той час ходив до школи, але у вільний час займався рибалкою і щодня фіксував свій улов у зошиті. Рибалив він на всіх ставках які у Світличному, а їх було багато. Біля дивана на якому спав Славік стояв магнітофон «Маяк» а біля нього цілий дипломат касет різних музичних напрямків, які він колекціонував.
Свєта, його сестра, часто до нас приходила гулять, або ми до неї. Зі Свєтою я ходила на шкілький вечір присвячений Василю Стусу. У Свєти я інколи ночувала. І вона, будучи старшокласницею приїзджала до нас У Гнідинці з подругами, щоб піти погуляти, а потім у нас ночували.
Коли у моїх родичів провели телефон, то я часто приходила, щоб подзвонити мамі на роботу. Бувало, що там мені давали тараньку, яку я просто обожнюю.
Інколи, навіть по двічі за день ми відвідували родичів, а вони відвідували нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880739
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.06.2020
автор: Інна Рубан-Оленіч