я - Агасфер, я - Вічний Жид,
хто зна, ще скільки агасферів
бреде із хлипом чи навзрид
по кулі, може, чи по сфері
земній. Горить, палає твердь
і палить жар підошов струпи,
бо відступне у Бога Смерть
взяла окремішньо чи вкупі...
***
я - Агасфер, я - Вічний Жид
і ніц мені нема до інших -
від Єршалайма до Бескид,
напівсвятих чи тричі грішних,
таких, як я. Украла ніч
окраєць сонця вкотре, знову,
упхала похапцем у піч
і сіє зоряну полову
із комина, мов з рукава,
квітчає златом тіло чорне,
і я живий, і ніч жива,
і сонце плавиться у горні...
***
а я - бреду, я - Агасфер.
Кузьма, Дем'ян, Андрій, Микола -
то неважливо вже тепер,
бо в мене ще імен доволі,
й вони, на диво, не мої...
я - всі й ніхто, спокута вічна,
це я - той виродок в сім'ї
чи торба із гріхом заплічна...
у Бога? в Сатани? в людей?!
авжеж, потроху всі носили,
мастились в миро чи єлей...
а я - все йду, тираню жили...
***
бо - Агасфер, бо - Вічний Жид,
а ти - Єлена чи Європа,
чи - плід із саду Гесперид,
Ні! Все не те... Ти - Пенелопа
чи Ярославна... Все одно
я йду, а ти мене чекаєш,
мій жереб - світ, а твій - вікно,
чекання й біг... крізь час... без краю...
єдино-в нас-утробний гріх,
ти плачеш й я скімлю на повню,
й у відповідь - все той же сміх,
і свити в нас з жорсткої вовни...
***
я - Агасфер...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880211
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2020
автор: Котигорошко