Тут завжди всім хотілося щастя,
Щоб усмішками світ розквітав.
Та ніяк не могло воно вдасться,
Бо німіла душа від заграв!
Лиш лісові брати,
Та воїни УПА
На ті страшні світи
Посміли виступать!
Вирувало, стріляло, вилося
Темне лихо, мов тіні хотінь.
В дві великі напасті сплелося,
Де руда, то червоної тінь.
Чого варті криваві посули,
Чи насильства затурканий світ?
І будив людей совість заснулу
Полум’яних сердець щирий квіт!
Та немає вже свідків заграв тих,
Нові тіні кругом розвелись...
Ми не смієм забути їх правди,
Щоб назовсім світ не розваливсь!
14.12.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878838
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.06.2020
автор: Микола Серпень