Зачепився вечір за тополю,
Захід сяйвом золотим палає.
Я бажання відпущу на волю,
Хай воно, де хоче, - політає…
З ним, на Тебе, зіронькою гляну
З синьої небесної блакиті.
За Тобою уночі догляну,
І самотності розвію миті.
Обцілую ніжністю серпанку,
Вітерцем близенько притулюся.
Сонця променем всміхнуся зранку,
Пташкою із гаю обізвуся.
Як проснешся, я Тебе зігрію,
Ароматом запашного чаю.
Ним торкнутись губ Твоїх зумію…
О, якби Ти знав, як я скучаю.
18.05.2020 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876445
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2020
автор: Валентина Рубан