Раз зайшов кум до куми,
Позичити сала.
А кумася на"горі",
Сало те сховала...
"Хочте куме сала ви,
Лізьте на горище.
В мене болить голова,
А там вітер свище".
Лізе по драбині кум,
А вона трясеться.
Глядь у кошичку собі,
Курочка несеться.
Тихо... тихо - каже кум,
Я яєць не хочу.
Не роби будь - ласка бум,
Лиха напророчиш.
Тільки він проговорив,
Ті слова завітні.
Ставсь нервовий в курки зрив,
Очі не привітні.
Кума взяв від того страх,
Курка закричала.
Їхав вниз він по щаблях,
Де кума стояла...
Тільки й всиг промовить я,
Тут не винуватий.
Люба кумонько моя,
То драбина клята.
А ще курка мов змія,
Засичала злісно.
Переляк отримав я
І драбина трісла...
Замість сала гулю він,
Отримав добрячу.
Виймав щепки із колін,
Сів й з кумою плачуть.
Ще й кума із злості так,
Кума обізвала.
Став червоний кум, мов рак,
Стидно мабуть стало...
Стежкою пошкандибав,
Навпростець додому.
Злість у серці не тримав,
Мав велику втому...
Більше мабуть сала він,
Позичать не буде.
В голові, ще й досі дзвін,
Скажу добрі люди...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876097
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2020
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)