Скільки всього цікавого чекало мене щодня. Воно вражало, дивувало, спонукало до розвідування нових горизонтів. Коли я навчилася відчиняти надвірні двері, я ніби потрапляла у безмежжя. З порогу було видно все: прямо залізні ворота, поруч хвіртка з ящиком для газет та листів. Праворуч хлів на троє дверей. Ліворуч гора вугілля обгороджена з трьох боків дошками а з одного стареньким, дерев’яним парканом. Навесні біля нього і в рові новколо городу цвіли білі акації і аромат від них розходився на весь двір. Через дорогу видно Булавинський город, в краю якого, ніби древня сторожа стояла старезна груша, що своїми гілками впиралася в небо. А десь там за грушою, ніби в тридев’ятому царстві можна було розгледіти бабу Капріяншу, що зігнулася на своєму городі, верхівки верб, що вічно росли коло ставка, за ним далі поле, яке кожної пори року було гарне по-своєму. Маленькою, навіть казковою здавалися Хролева хата на Конотопі, і мені завжди хотілося звідти подивитися на свій двір і свій куток Попівку.
Назва Попівка приросла до цієї місцинки кілька століть тому, коли на місці бригади, була гарна дерев’яна Свято-Троїцька церква, що славилася гарним іконостасом і дзвіницею. Та вона не дожила і до війни. Недалеко від церкви жили священнослужителі (попи), саме тут, де живу я і мої сусіди. Хоча, сусіди - це ті, хто живуть близько. Близьких сусідів у нас не було. З одного боку жила баба Галя Нянчинкова, з якою майже ніколи не знаходили спільної мови, а в кінці городу, біля перелазу жили Никонові, ну їх я бачила лише тоді, коли мене вели в садочок не дорогою, а шелюгом. Отже, так склалося, що народилася я в сім’ї, хата якої була посеред середини Попівки.
А Попівка – це справжній півострів, що з трьох боків омиває ставок, який тягнеться від містка, і розділяє нас із центром села, із Загреблею, Конотопом, і простягається до виру, далі, аж до Винницької і Пішти. Центром нашої Попівки є вигонець. Там діти грають у футбол, вигонять пастися скот, пасуть гусей, або ставлять шопу, коли гуляють весілля. А ще з мого вікна дуже гарно видно вигонець і все, що там відбувається.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874931
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2020
автор: Інна Рубан-Оленіч