Ользі Бенді, Яні Зінкевич та всім-всім жінкам- військовослужбовицям присвячую...
* * *
Спустошено дивились очі вдаль,
Губився погляд в білосніжнім цвіті.
Вона така… така ще молода,
А скільки вже прийшлося пережити.
З п'янких суцвіть злітали пелюсткù,
І плутались в незграбному волоссі,
Вона на днях вернулася з війни,
Ох, стільки там побачити прийшлося…
Дощ веснянùй пробігся по гілках,
Жаглùвим квітам дощ такий за щастя.
Щокою потекла скупа сльоза,
Це все, на що сьогодні спромоглася.
Тут рідні стіни, мама, хміль весни,
Забути б все. Та спомини ще глибші...
Колись звикала довго до війни,
Тепер зуміти б звикнути до тиші.
Н. Хаммоуда.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874748
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.05.2020
автор: Наталя Хаммоуда