Нарешті, слава Богу, дочекались.
Сьогодні полило немов з відра.
Помиті квіти у красі гойдались,
Пішли угору молоді хліба.
Роси поснули, їх дощем прибило,
Бузок зацвів, запахнули меди…
Холодним хмарам серденько раділо,
Бо дощ якраз прийшовся до пори.
Подумали про сіножаті луки,
Річки напитись в спразі не могли…
Хотілось пити, кінчились їх муки,
Щоб дощ залишив в них свої сліди.
Дощу ріка раділа, мов дитина,
Лиш зрідка промінь ряску полоскав.
Збиралась завірюха тополина,
Дощ відійшов, немов кудись пропав...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874563
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.05.2020
автор: Віталій Назарук