Карпатськії гори, Карпати чарівні,
Над вами хмаринки, як чайки пливуть.
Скелясті стрімнини, річки й полонини
Завжди в моїм серці живуть.
Умиті росою карпатські світанки,
Гуцули у гори отари ведуть.
І як чарівниці, дівчата-горянки,
Вони із цієї краси вроду п’ють.
А сонце немов в кришталевих потоках,
Смереки, мов стріли, у небо зорять.
Туман заблудився в вершинах високих,
Розсипані роси у травах лежать.
Куди б не пішов я, куди б не поїхав,
Завжди я в полоні цієї краси.
Духмяні покоси, цілюще повітря,
І скрипок чарівних хмільні голоси.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874170
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.05.2020
автор: Микола Нагорний