А ТИ ЛЕЖИШ У ПУТАХ ІЗ ОСУД… ( з архівів)



Добро    та    зло…    Святенництво    і    гріх…
Плід    пізнання,    чи…    Яблуко    розбрату
Ти    надкусив…    Чи    й    проковтнути    зміг,
Та    все    ж    лежиш    на    кам’яному    кариматі.
***
Ти    міряв    світ,    шугаючи    крильмИ,
Співали    в    серці    флейти    та    волторни…
Пір’їни,    мов    мережені    з    пітьмИ    –    
Ти    так    пишався,    що    вони    вуглисто-чорні.
Шукав    когось…    Губив…    Знаходив    знов…
Їм    простягав,    а    пальці    ледь    тремтіли,
М’які    та    ніжні,    схожі    на    любов,
Чи    на    дівочу    цноту    і    сліпучо-білі
Тендітні    крила…    Хтось    і    приміряв,
Та…    Чи    боялися    злітати    в    простір,
Чи,    може,    вигляд    дивний    налякав,
А    чи    твогО    дарунку    не    підходив    розмір…
***
Тепер    лежиш    у    путах    із    осуд,
Мов    чагарник,    твої    корчують    крила,
А    сніжно-білі    –    втоптані    у    бруд…
Шмагають    батогом…    Аби    ж    лиш    тільки    тіло…
В    однім    обличчі    судді    і    кати
Тавром    гріхопадіння,    схизми,    блуду
І    серце    й    душу    хочуть    запекти.
Та    що    з    них…    Не    жорстокі…    Просто    –    люди.
Між    тьмяних    плям    покорчених    облич
Жаринками    очей    вхопивсь    за    небо…
Посвистує    шалено    лютий    бич,
Кат    примовляє    хрипко
-  Треба!
-  Треба.
-  Треба…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873998
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.04.2020
автор: Котигорошко