Дарувала крила нинішня весна,
І черешня білим - біло розцвіла...
Здивовано глянув на неї бузок,
Листя розпустив він і заплів вінок...
Вітер це побачив, війнув на обох,
З черешні посипавсь білий той пушок...
Бузок здивувався, й ніби очманів,
Несміливо глянув і аж занімів...
А ще він подумав, що ж це за весна,
Чом квіту черешні та й не вберегла?..
Стало йому сумно, до білого звик,
Вітер ще подмухав й непомітно зник...
Черешня без квіту все ж гарна була,
Вона ніби крила гілля простягла...
Бузок здивувався, черешня жива?..
Та все ж здогадався, це весни дива...
В мене біля хати черешня й бузок,
Часом розмовляю я до них обох...
Вони мене чують й розуміють все,
В них душа і серце теж напевне є...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873433
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 25.04.2020
автор: геометрія