Все проходить…


У  ці  поминальні  дні  моєму  чоловікові  Петру  Іллічу,
добрій,  чуйній,  порядній  людині,  чудовому  батьку,
дідусю  і  чоловікові,  який  пішов  від  нас  24.08.2018.
Царствіє  Небесне!  Любимо,  пам'ятаємо,  сумуємо.
Але  люди  кажуть,  що  треба  відпустити  його  душу,
щоб  наші  сльози  і  переживання  не  турбували  її.


ВСЕ  ПРОХОДИТЬ...

Відпусти  мене,  будь  ласка,
відпусти!
На  цім  світі  
вже  не  бути  нам  удвох,
За  Межею,  
там  де  зоряні  світи,
Може  знов  з'єднає
долі  наші  Бог.

Постараюсь  і  тебе  
я  відпустить,
Відірватися
від  спогадів  сумних.
Дуже  важко.  Бо  ще  
так  душа  щемить
Болем  втрати,
що  не  стих  іще,  не  стих.

Відпусті'мо  
один  о'дного,  бо  так,  
Це  буває:
хтось  у  першому  ряду,
Всі  там  будемо  
у  свій  належний  час
Знай  що  скоро  вже
до  тебе  я  прийду.

Ніч  минає.  
Ранок  гасить  ліхтарі
День  спішить
у  ореолі  суєти.
Все  проходить
все  проходить  на  Землі...
 Відпущу  тебе.
Й  мене  ти  відпусти.
16.11.18

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873431
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.04.2020
автор: Людмила Григорівна