Пообрізали руки-віти,
Бо модно так. То ж є потреба.
Стоять дерева-інваліди.
Змирилися? Чи молять небо,
Щоб їх насіння відніс вітер
В якийсь пустир, за людські очі?
Щоб піднялись до неба діти,
Щоб не зазнали в житті збочень.
Під себе люди світ рівняють:
Щоб все було в рядок і смирно.
Поллють, удобрять, обкопають,
Та обрізають безупинно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873231
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.04.2020
автор: Пісаренчиха