А жінка буває на осінь так схожа,
Вуалью захований сум у очах.
Вона, як та осінь заплакати може,
Дощами холодними скроплений шлях.
Вона то холодить, то сонечком гріє,
Шепоче на вушко кохані слова.
Буває, що з осінню разом радіє,
А інколи плаче із нею бува.
Її, як і осінь вітри обіймають
І настрій у неї мінливий такий.
Буває на крила свої підіймають,
З дзвінким стоголоссям пташиних хорів...
А жінка буває на осінь так схожа,
Ранима, як осені в неї душа.
Вона наче пані чарівна, вельможна,
До тебе у гості завжди поспіша...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873224
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.04.2020
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)