Волошками розквітло небо влітку,
А синь небес окутала поля,
Згубилась в пшеницях волошка-квітка
І жайвір піснею її розвеселя,
Який у просторі безмежному тріпоче
Та сипле вниз пісенне попурі.
І слухає його мала волошка,
Бо це ж для неї спів о цій порі.
Блакитноока квітонька-волошка -
Небес краплиночка маленька між хлібів,
А синій-синій той небесний простір -
То віддзеркалення волошок-васильків.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872361
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 17.04.2020
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський