Гуля вітер
По діброві
Гіллячко ламає.
Плачуть віти,
Рида стовбур,
А ще більш сама я.
Гуля вітер
По пшениці,
Хвилі підіймає.
Стали діти,
Хата й сниться,
А гнізда немає.
Гуля вітер
Та й по житу,
До землі схиляє.
Як же мені
З дітьми жити –
Милий десь гуляє?
Гуля вітер
Попід небом –
Земля хай спочине.
Батька дітям
Ой, як треба!
Але є причина.
Гуля вітер,
Гуде в хмарах,
Аж землиця тужить.
Не ждіть, діти,
Батька марно –
Ми йому байдужі.
17.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872330
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2020
автор: Ганна Верес