"Циві- циві", -- співа синичка.
В погідний день ясний
гарненька пташка невеличка
віта прихід весни.
"Фюі-фюі", -- аж раптом чути
на спів той схожий свист.
Що за свистун то має бути,
який там ще артист?
На мить зніміла пташка мила
після свого "циві".
В той час, коли вона німіла,
знов чулося: "Фюі".
Отак і йшло в поперемінні:
"циві", затим "фюі".
Синичка ноти ллє пташині,
свистун свистить свої.
Аж раптом пташка в своїм співі
створила викрутас --
фортель в пісенному мотиві,
і свист умить погас.
Натомість голос враз почувся:
"Свистіти вже дарма!
Я поки так свистіть навчуся,
співай, пташко, сама".
Це садівник весні радіє
й з птахАми розмовля --
в піснІ пташині мелодійні
ще й свисту добавля...
В весінню пору так і є:
навколо все живе,
немов піднесеним стає,
парить, мов птах,.. сливе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871631
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.04.2020
автор: Микола Холодов