Пробач, що закохався... Ненароком...
В тобі я віднайшов чого нема,
Чого не відав з кожним тлінним роком,
Прожитим на землі. Прощай, весна...
Вона не повернеться... Чутно кроки…
Зима іде! Холодна, затяжна,
Лише тривогу і несе неспокій,
Самітником веде куди? Хтозна...
Прохаю, вибач! Ти усе забудеш...
Я вирву почуття, мов той бур'ян,
Бо ж квіти окриляють і не згублять,
А це вбиває... В лузі між троянд
Свою любов зустрінеш і полюбиш...
Моє кохання заховає ямб...
© Володимир Верста
Дата написання: 24.07.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871503
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 10.04.2020
автор: Володимир Верста