У небі пролітали журавлі,
Так високо, крильми торкали хмари.
Весну несли на втомленім крилі,
І голос їх, як пам’яті удари.
За роком рік – всі весни в даль біжать.
І ні одна вернутися не хоче.
Щоб побродити там, де сіножать
Запашним зіллям серденько лоскоче.
Вернутися б у юність золоту…
Весна лиш спомин тихо розтривожить.
І, з сумом, поглядаєм в висоту,
Що ж, з журавлями, там весна ворожить?
02.04.2020 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870471
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.04.2020
автор: Валентина Рубан