Весна як жінка із слізьми і сміхом,
То посміхнеться, то поллє дощем,
А то сипне на цвіт колючим снігом.
Так захотіла. От вам і усе.
Весняне сонце хоче світ зігріти,
Та тут весна вже хмари наганя,
Все навпаки і бавляться як діти,
Хто головніший сонце , чи весна?
А то розплачеться, розпустить коси,
Коли землі так хочеться тепла.
Назавтра на траві весняні роси
І вже стоїть погода золота.
Ну що робити з нею, хто підкаже?
Не передбачена́, якась своя.
Душа моя від неї все ж співає,
Бо з нею вся природа ожива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868128
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.03.2020
автор: Віктор Гала