[i] його просто сушить і ..
сьогодні, як завше, він буде кохати
звичайно і пристрасно, вдягнену й голу.
спустошеним серцем протягує холод
від програних воєн - жінок і дівчаток,
від виграних хлопців - хвороб нетутешніх
пустель невситимих і спраглих
до збочень.
осліплі в пісочній інакшості очі
шліфують кору аж до звивинок гешля
і мозок гладенький - інстинкти і звички
безкровний, холодний, спокійний і рівний.
ну, хто там наступний у Львові чи Рівно -
програма проста, з плоті в плоть, методично.
програма не вмерти від туги і суму,
й шукати вогню бо цей холод нестерпний
ніким не зігрітий, живе наче мертвий
не в силі осмислити споминів гуму
тягучу, важку, від тепла еластичну
із криком і стогоном вирвану з тіла.
поро[i]жні пляшки з-під води і текіли
в готельному номері явище звичне[/i]
[b]Катерина Бобрик[/i][/b]
мене роз’їдає вселенська тривога
образа в холодних лещатах стиска
мій мозок гладенький як яйця бульдога
а краще би був як поверхня соска
сказала ота що писав їй присвяти
у котрої мріяв побути в саду..
мій мозок? чи є він? звідкіль його взяти?
поїду до Львова можливо знайду!?
мій кат у спідниці на гострих підборах
глузує з написаних мною віршат
у мозку гладенькому вибухнув порох
мій кат – це катуня і це був не жарт!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868034
Рубрика:
дата надходження 14.03.2020
автор: Мессір Лукас