Ділитись навпіл під тяжким серпом...
Сузір'я в'яжуть прохолодну тишу.
Ти віруєш, і жнеш з пустих розмов
"Тебе я не люблю" - в снопи...
Десь роси вже здіймають уві сні
Свою прозору вічність, на долоні.
Ми дивимось в заплакані світи,
В одні і ті ж з тобою...
І пити в квітах цівку самоти -
Сухим пробач наповнювати груди.
Мені б твое "Кохаю" не нести
Тобі гірке - " Не любить"!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867446
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.03.2020
автор: Kudelya