Творить поезію голка,
Слово до слова, стібок до стібка.
Дотик її, наче думка швидка.
Десь між землею та небом
Благословляє Кобзар полотно.
І промовляє від нього воно.
Садом вишневим, як в раї,
Битим шляхом у незвідану даль,
Долі гіркої сестриця-печаль.
Соняхи вірять у диво,
Жайвір співає тополі: «Рости»,
Місяць із неба рахує хрести.
"Гойді", – гніздечко вітрами,
А на сопілку – калина росте,
Все, куди глянеш – святе і святе.
Люди веселі у селах,
Квітами весело вбрані хатки…
Думи важкі і швиденькі думки –
Матір забулися діти,
Очі в сльозах, як у божих росах,
Справді голосять, справді голосять.
В вольній та новій сім’ї
Вдарять об лихо дніпрові хвилі,
Будуть веселі, будуть щасливі
Всі на оновленій землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867443
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.03.2020
автор: Шостацька Людмила