Зламалась гілка сакури... Відносин
Зітліла до підсвічника свіча...
Усе пройшло, зате вернулась осінь
В шовковому плащі... Даю свій час
Тобі, моя Принцесо... В жовті коси
Вплітаю з найкоштовніших прикрас
Свою найкращу, в ній збирали роси
Чарівні музи на горі Парнас...
Звучить сопілка сакури... Стосунки
Згоряють у каміні між листів...
А я малюю руни візерунки,
Для осені продовжують цвісти…
На сторінках лежать мої дарунки,
Візьми їх! Осінь... і спали мости.
© Володимир Верста
Дата написання: 02.09.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867007
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 05.03.2020
автор: Володимир Верста