Всю ніч пада дощ за вікном,
Шепоче молитву неначе.
Накривши все сірим сукном,
Сльозами холодними плаче.
По шибці струмки полились,
І гірко і щемно душі.
Надії сховались в «колись»,
І віру - вмивають дощі.
Знов день дощовий настає,
Все холодом мокрим проймає.
У хмарах – кохання моє
Мов сонце, сховалось й чекає.
Ось стихнуть дощі проливні,
І все забуяє красою.
Любов розцвіте по весні,
Мов квітка – умита росою
24.02.2020 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865876
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.02.2020
автор: Валентина Рубан