щоденні пасажирські поїзди
відходять від перонів назавжди:
пливуть, киваючись, за небокрай вагони,
як похоронні без вітрил човни
в обійми безвісті і глибини,
і виривають блискавичні погляди
мигцем картини,
як на полицях у вагонах всюди
дрімають люди –
куди?..
зникають люди,
як на воді після човнів сліди…
13.02.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864716
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.02.2020
автор: Валя Савелюк