Свариться весна з зимовим днем,
Обливає бідного дощем.
Він терпить всі капості її
І стають від того дні сумні.
Розсерди́лось небо на весну,
Вирішило проучить сестру.
Одягнуло сивий свій сувій,
Щоб було не весело і їй.
А весна покликала вітри,
Щоб блакить для себе зберегти.
Щоб вона з'явилась в небі знов
І щоб лишніх не було розмов.
Тільки сонце помирило всіх,
Від проміння вітер зразу стих.
Радістю наповнився враз день,
А весна співала їм пісень.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863983
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.02.2020
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)