На підвіконні замерзала пташка,
Мороз в свої обійми радо взяв.
Ставало дихати їй дуже важко,
А у гніздечку друг її чекав.
Стелили шлях для неї в небі зорі
І нічка доторкалася пір'їн.
Ставали оченята вже прозорі,
Лишалось жити декілька хвилин...
Та людські руки пташку відшукали,
Її зігріли ніжністю й теплом.
Нове життя для пташки дарували
І не дали заснути вічним сном.
Вона так радо знов защебетала,
Із вдячністю дивилась на людей.
Коли від них уранці відлітала,
Співала дзвінко радісних пісень.
Лети у світ, слова їй говорили,
Тебе там люблять і звичайно ждуть.
Враз розпустила пташка свої крила,
Нехай для неї легким буде путь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863866
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.02.2020
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)