А весна повз нас, повз нас промчала,
Кинувши під ноги лише цвіт.
Та вона у серці квітувала,
Мій коханий так багато літ.
Вона в нім квітує ще і досі,
Хоч під ноги падає листок.
Застеляє, застеляє осінь,
Стежку, що вела через місток.
Мій коханий ти дозволь сказати,
Витерплю, ще сотню перешкод.
Лиш би знати любий, лиш би знати,
Заблокований кохання код.
Хоч зима посріблить наші коси
І спливуть прожиті вже роки.
Не торкнеться серця мого осінь,
А кохання лиш приходить в сни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862078
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.01.2020
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)