Дівчинко, дівчинко, ач, вогняне волосся,
пусти мене на поріг.
я погубив усе, що колись знайшлося,
я так за тобою біг,
що збився зі всіх доріг.
дівчинко, дівчинко, ач бурштинові очі,
пусти мене у свій двір,
я йшов за тобою стежками людськими та вовчими,
і світу наперекір
я вірив тобі безмірно.
дівчинко, дівчинко, ач, калинові губи,
пусти мене хоч на мить,
бо холодно тут. чи бачиш мене? чи любиш?
я виродок між людьми —
позбав мене голови.
дівчинко, дівчинко, ач золоті ключиці,
та що тобі ті слова?
я вбив журавлів у небі, я вбив синиць, я
тричі тебе вбивав,
та ти все одно жива.
дівчинко, дівчинко, а біс би тебе повісив!
і чорт би тебе забрав!
серце моє стало кривавим місивом,
та імені твого зрікся я,
а завтра спалю твій храм.
завтра згадаю, як говорити і дихати,
та поки в очі сніг,
дівчинко, дівчинко, ач, пурпурове лихо,
пусти мене на поріг.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6m0mDAs-Arw[/youtube]
[color="#520101"][i]Більше творів [url="http://gerda-soniash.com/pusty-mene-na-porig/"]на сайті[/url].
І в [url="https://www.instagram.com/gerda.soniash/"] Instagram[/url].[/i][/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860731
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.01.2020
автор: Герда Соняш