Зловживав вітаміном D
І стрибають зайчата в зіницях...
Довго сонечка не буде,
Захотілось його надивиться.
Йду засліплений, хочу ще,
О, якби-то з собою набрати!..
Щоб долати у грудях щем,
Коли кинуть обскури за грати...
Захолола земля в зимі,
В небі сірому мало утіхи,
Поховались птахи німі
Десь подалі, кудись попід стріхи...
Зачаїлися почуття
Між рядків, між ударами серця,
Камуфльованість сприйняття,
Як завжди́, післясма́ком озветься
І врятує у котрий раз
Від душевного від катаклізму,
Як одна з необхідних фаз
Анонімного сонцеголізму
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857506
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.12.2019
автор: Ніколя Петрович