Зітхає ніч,стирає піт з чола,
Хмаринам сіру ковдру розстеляє,
Повзе вужем передранкова мла,
Густим жахіттям на дахи лягає.
Гілки дерев постукують в вікно.
Незримі тіні в липкому тумані
В віконні рами вішають панно
І стигне в жилах кров осінньодрами.
Гудуть дроти повітряних розмов,
В таємних снах криниці заніміли.
Збирає міць морозяний призов
Лякаючи калюжі задубілі.
Вітрюга змоклий лист несе у пріч,
Хребти ламає раті сухостою.
Перлини сліз летять. Зітхає ніч…
Несе бажання приспані з собою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856332
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.11.2019
автор: Олеся Лісова