Осінь...Не кохає...Осінь,не втішай!
Вчора мені кинув:назавждИ прощай.
Каже-безталанна,вроди Бог не дав.
Вітер,а сьогодні й ти не обнімав.
Осінь...Так буває.Знаю я сама.
Добре,коли буде десь в душі зима.
Добре як морози заморозять сум.
Треба ще від долі потерпіти глум.
Осінь...Безталанна...Ну і що?Живу.
Для душі ще й вітер інколи я зву.
Осінь...А кохання я ж не знаю смак.
Осінь подивилась і сказала:так.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856019
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.11.2019
автор: Відочка Вансель