Війська відводять? Чи військо відступає?
Позиції здаємо ворогу на втіху…
Ще далі більша нас ганьба чекає,
Зробили з України лігу сміху!
Чому ще більша? Бо капітуляцію
Нам подадуть, як нашу перемогу!
Зебілами зробили цілу націю,
Надівши блазню миротворця тогу.
Чотири рази він уникав призову
І тішив грою членом на роялі…
Про що і з ким він вестиме розмову,
Коли привик кривлятися в кварталі.
Ганебний відступ, поволі, крок за кроком,
Кричати будуть, що це кроки миру!
Так не хотів би стати я пророком,
І закликати братись за сокиру.
«Добра не жди» – попереджав і звав Тарас, –
«Обух сталить та … вигострить сокиру»!
Бо ворог знову приспати хоче нас,
Проснемось без землі, свободи, миру…
13.11.2019 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854563
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.11.2019
автор: Мирослав Вересюк