Все життя відкладаєш найкраще в майбутнє, на потім,
У веселку малюєш своє життя-майбуття.
Та приходить реальність і туго зав*язує дротом
Твої ребра і руки. І чуєш - нема вороття.
А любов ще зелена і вся осяйна,недолюблена,
Перелистує пастпорт: "Ось тут би, ось тут і тут
Я б зробила відмітки, щоб тільки була приголублена
Твоїм вмінням відчути життя тонку простоту".
...Та життя вже пройшло. Я так щиро і віддано каюсь,
Що пливу на човні, але десь загубилось весло...
Загрібаю холодну і темну бистрінь загрібаю,
В дві руки, наче праведну правду і зло...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850510
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.10.2019
автор: Валентин Довбиш