По суті, ми - чужинці,
все ж таки,
відірвані від Батьківського Дому...
Напівживі,
невпізнані ніким
і непотрібні, загалом, нікому.
Тут кожен сам собі
будує міст,
возводить стіни
і міста безлюдні…
Чи є в такій відчуженості - зміст?
Хто - свят бажає,
хто - звичайних буднів...
Занурені
у власну мілину,
успішно заколисані богами,
не можемо
прокинутись зі сну...
Замість братерства -
стали ворогами.
І розімкнути б коло це терпке…
Не розминутись би,
не розгубити
оте своє -
божественно-людське,
заради чого
хочеться ще жити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850315
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.10.2019
автор: Сонячна Принцеса