Якби не було в нас війни:
Не була б мати сиротою,
І не росли б страшні хрести,
І не ішов би син до бою.
Цвіла б калина на весіллі,
На рушнику маівся б світ...
У чорнім квіті, мов вугілля,
Війна, проклята, стільки літ.
І не росло би сиротою,
Мале дівчатко у селі,
Вдовиця, вкрита самотою,
Чорніше чорної землі.
І шлях, протоптаний ордою,
Земля напилася кровиці,
Могила в квітах... молодою,
І мати сива... крик вовчиці.
Хлоп‘ятко всілось між вінків:
Там очі тата... Боже! Тата!
І світла пам`ять для синів -
Хрести, хрести - сирітська хата.
І сотні безвісти пропалих -
Їх душі в Господа давно,
Війною, Боже, світ пропахлий -
Все котиться кудись - на дно...
(С) Леся Утриско
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849319
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.09.2019
автор: Леся Утриско