Пляж

ТеплО,
ВОди  містичні  омили  піски,
І  сонячні  промені  стали  руками,
Що  пестили  нашу  любов  і  вітрами
Єство
Освіжали  покривши  сліди.

Шукав,
Тебе  все  життя  я  шукав  і  всю  юність,
По  колу  мого  нерухомого  шляху
Я  рухав  затиснувши  долю  у  страху,
І  став
Сміливіше,  залишив  минулість.

І  я
Тоді  відродився,  я  Феніксом  птахом
У  серці,  у  скронях,  у  недрах  сердечних
Мій  помах  крила  -  почуттів  безкінечних!
Моя,
Сліди  бо  твої  мені  стали  мов  шляхом.

І  ось,
Ти  сонную  смерть  від  мене  відігнала,
Всього  повернула  із  пазурів  ночі,
І  світло  в  пітьмі  твої  лагідні  очі.
Здалось,
До  неї  піти  з  пляжу  вічності  мала.

І  ми,
Сиділи  на  тому  таємному  пляжі,
Усе  навкруги  нам  тоді  загравало,
І  те  що  між  нами  -  ніколи  не  спало,
І  сни
То  тільки  декор  у  буття  ермітажі.

І  ти
Мені  не  боялась  тоді  посміхнутись,
Вуста  шепотіли  народжену  ласку,
І  зняли  з  лиця  омертвілую  маску,
Іди,
Але  не  забудь  назавждИ  повернутись.

Олег  Купрієнко  (с)  18.10.2013р

збірка  поезій  "100/5"

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847286
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2019
автор: Олег Купрієнко