[color="#1512b8"][b][i]А вже заглянув серпень у стодолу,
А ти ідеш, як і сто літ тому,
Ішов твій прадід по зеленім полю
Напитися і меду, й полину.
Ще все твоє – це небо, це роздолля:
Ще плачеться й сміється теж усмак.
Ще йдуть услід Надія, Віра, Воля,
А у душі співає сонцю птах.
Отак ідеш - торуєш шлях свій вперто,
А до чола то зливи, то сніги...
Та ти ще літо!
І таки далеко
До обрію.
Ще вистачить снаги. [/i]
[/b][/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844728
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.08.2019
автор: Олена Жежук