Упало сонце. Здається й наче розбилось.
В обіймах у ночі дуже холодні долоні.
Яка ж то любов,що вона мені знову наснилась.
І знову я наче в твоєму п'янкому полоні.
Не бійся, я більш за тобою не плачу.
Згортаюсь в клубок...ти і біль, і моя насолода.
Втрачаю я розсуд, коли твої плечі засмаглі бачу.
В очах твоїх тане літня жива прохолода.
І пахне від тебе лісом й зимовим ранком -
У соснах у тих я щастя своє збагнУла...
Від тебе тепла ,мов усього життя світанки.
З тобою у сні я сьогодні усе забула...
Упало сонце. Здається наче й розбилось.
А з ним і серце. Сьогодні мабуть востаннє...
Останній раз мені щастя наше наснилось.
Нарешті й я зрозуміла,це час прощання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841845
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.07.2019
автор: Юлія Ганненко