Від пут тяжких звільнись сьогодення
І стоси полиш незроблених справ
Бо втома тобі вже шепоче знічев'я:
"Друже, утвори від суспільства анклав"
А нервів дроти електричними іскрами
Стріляють у мозок, народжують лють
Що науці невідомими звірами
Твою зображатиме суть
Дратують люди - нащадки Аттіли
Що вдираються в простір твій особистий
П'ють з твого кубка втішено сили
І твій світанок крадуть пломенистий...
Полети до моря хоча би думками
Там ніжні хвилі, омріяний спокій
Там дій не треба чіткої програми
Та емоцій сфальшованих копій
©Леся Приліпко-Руснак, 28.03.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838797
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.06.2019
автор: Леся Приліпко-Руснак