Мобільний стан

-  Лесю,  принеси  мобілку.
Схопилася,  винесла  з  хати  його  і  свій  телефони,  поклала  до  верхніх  кишень,  -  його  –  до  лівої,  свій  –  до  правої.  По  дорозі  вирішила  сполоснути  лице  у  діжці  з  дощовою  водою.  Дощу  давно  не  було,  води  у  діжі  лишилося  мало.  Доки  тяглась  руками,  Васильків  мобільник  шубовснув  у  діжку.  Швидко  вихопила,  відкрила,  протерла  все  сухою  ганчірочкою,    швиденько  віднесла  чоловікові…  
Василько  дивувася:  -  Лесь,  і  чого  ото  воно  не  балакає,  а  булькає,  і  скло  так  пітніє?...
Довелось  поїхати  в  ремонт,  до  Апостолово.

Без  мобільного  незручно.
Викручувала  кермо  на  латаному-перелатаному  асфальті  і  всміхалася,  пригадуючи,  як  нещодавно  її  мобільник  випав  несподівано  у  туалеті.  Не  «культурно  на  кафель»,  а  прямо  «туди».  Шеф  туалет  збудував  класичний  для  села  –  з  вирізаним  у  підлозі  отвором  і  чудовою  глибокою  ямою…  Побігла,  всіх  водіїв  і  слюсарів  змусила  шукати  по  садибі  «мобикочерпалку»,  знайшли  –  трохи  потицькала  нею  в  отворі,  подумала:  «Нащо  я  це  роблю?  Хіба  ж  якщо  знайду,  зможу  притулити  «оте»  до  вушка?»,  і  категорично  припинила  пошуки.  Хлопці  ще  довго  реготали,  казали,  що  дзвонили  на  старий  номер  і  було  зайнято.

Добре,  що  є  мобільний.  
Їхала  назад,  подзвонила  мама.  Ледве  ворушила  язиком,  тож  дуже  незрозуміло,  майже  без  приголосних,  розповіла,  що  болить  язик,  вкусила  оса,  не  знає,  що  робити.  
-  Мамо,  як  Вам  до  рота  оса  залетіла?  
-  Та  я,  Есічко,  їла  авуна,  ідкусила  азом  з  осою…що  я  вже  не  обила  -  і  озтирала,  і  одорожник  икладала,  а  язик  озпух  і  не  уміщаєця  у  оті.  Ти  б  мене  бачила…
-  Вмочіть  його  у  холодну  воду,  або  льоду  прикладіть.
-  О,  піду  спробую.
 
Хай  би  згорів  отой  мобільник.  
Подзвонила  голова  сільради,  сказала,  що  Василику  повістка  в  АТО.  Мовчки  стояли  під  останніми  променями  сонця,  проводжали  очима  диких  гусей,  заздрили  птахам,  що  у  них  немає  війни,  бо  живуть  по  пташиним  законам.  Відчували,  як  Всесвіт  летить  повз  Лесю  і  Василя,  а  їх  час  зупинився…  аж  до  повернення  Василя  час  стоятиме,  як  вода  у  ставку…  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838305
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.06.2019
автор: yaguarondi