Як стигле, пшеничне колосся,
В промінні полів золотих,
Ромашкою пахне волосся
В гарячих обіймах твоїх.
Неначе волошки у житі
Замріяні очі твої,
А місячним сяйвом сповиті,
Співали в саду солов'ї...
І спекою стомлені хвилі
Лягали покірно до ніг,
А ми серед піни хотіли
Знайти в камінцях оберіг...
Слова про кохання медові,
Мов квіти у полі цвітуть,
Літа незабутні, чудові
У спогадах вічно живуть.
Ромашки в пшеничному полі,
Волошки у стиглих житах
І зоряне небо над морем...
Життєвий вже пройдено шлях...
Любов Шемет
4/06-2019 рік
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837612
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.06.2019
автор: LubovShemet