Вже шостий рік лунають грози,
Немає й дня, аби без бою.
з новин невтішні ллють прогнози.
Туман піднявся над водою.
І тиша в’їлася у душу…
Нестерпна спека, без дощу.
Колише вітер стару грушу,
Клубиться дим на лінії вогню.
Мовчать і танки, й автомати,
І лише джміль гуде кудлатий.
За сина молить усе мати,
Не може сива ненька спати.
Праворуч тріснула гіляка,
І знову мертва тишина.
Стривожився у мить вояка,
- До бою! – крикнув старшина.
І почалося, й заревіло,
І танки, й гради, і вогні.
Старенька груша задиміла
Притисся ворог до стерні.
І поміч вчасно прилетіла,
Горить ворожий БеТееР.
І лиш зозуля голосила,
Немов із пекла люцифер.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837353
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.06.2019
автор: Східний