Озираюся і не каюся. Озираюся просто з гордістю.
Які ви там за спиною зосталися, красиві своєю молодістю,
Які ви там справжні зосталися, сильні своїм духом і впертістю,
Друзі мої, я вами пишаюся, ділюся своєю відвертістю …
І ті, що за руку трималися, і ті, що любилися,
І ті, що між собою не зналися, і навіть, що розсварилися.
Я життям своїм вам присягаюся, що ви стали для мене птахом,
Що із вітром у небі змагається, не обтяжений страхом.
Я своєю любов'ю не ділюся, це давно за межею,
Я вашою дружбою свічуся, наче свічкою своєю …
Що веде мене крізь не варте і не вартісне,
Крізь втомлене і обмануте,
Вишуковую щире і радісне,
Щоб у нього думками канути …
Озираюся і не каюся. Озираюся просто з гордістю.
Хочу вірити, хочу прагнути. Хочу потиску дружнього совісті.
Переконані у своїй правильності і у своїй безгрішності
Не несуть відповідальності за свої поспішності.
Тож кудись до тієї грішності, що не боїться самотності,
Тож кудись до тієї любові, що не боїться безумності,
Вибудовує хтось відмінності,
Утішаючись безглуздій хмурості …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837293
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.06.2019
автор: Дружня рука